На головну
ПОШУК
українськоюenglish
 
Про регіон Карта регіону Природні ресурси Історія Культура, звичаї та традиції Транспортне сполучення Заклади харчування Приватні сільські садиби Види туризму Унікальні туристичні об’єкти Корисна інформація для туриста
 
Історія

Івано-Франківська область


Івано-Франківщина входить до складу історичної території – Галичини, що одержала назву від давньої столиці – Галич. Інша назва краю – Прикарпаття, адже із заходу він прилягає до зелених Карпат. У різні періоди в Прикарпатті жили кельти, германці, фракійці, на початку нашої ери оселилися слов'яни. Центром краю стало місто Галич, що виникло 1 100 років тому. Від нього й цю землю стали називати Галичиною. Ще за часів Київської Русі Галичина стає західним форпостом держави, невдовзі тут утворюється окреме князівство.

 

У XII столітті на цій території  Івано-Франківської області утворилося Галицьке князівство. У XIII столітті землі сучасної Івано-Франківської області входили до складу Галицького князівства.

 

У 1199 р. князь Роман Мстиславич об'єднав Галицьке та Волинське князівства. Його син Данило значно розширив межі Галицько-Волинської держави. Але вже в XIV ст. держава занепала, і Галичина на чотириста років увійшла до складу Польського королівства. З 1772 р. Галичина перебувала у складі Австрійської імперії Габсбурґів (з 1867 р. – Австро-Угорщина). Після розпаду Австро-Угорщини Прикарпаття стає колискою українського національного руху. У 1918 р. на Галичині утворюється Західно-Українська Народна Республіка. З січня по травень 1919 р. уряд ЗУНР перебував у Станіславі, а у вересні 1919 р. Галичина була окупована польськими військами. До 1939 р. Станіслав був центром однойменного воєводства у складі Польщі. Протягом Другої cвітової війни і у наступні роки галичани зі зброєю в руках відстоювали право на існування Української держави. У 1944 р. Станіславська область переходить до складу УРСР. З 1962 р. Станіслав перейменовано на Івано-Франківськ. Івано-Франківська область утворена 4 грудня 1939 року (до 1962 року — Станіславська область).

 

Наприкінці XX століття, 1991 року, на політичній мапі світу в центрі Європи, відродилася незалежна держава Україна.

 

 

Повіт Марамуреш


Після того, як Дакія була завойована римлянами, територія Марамурешу не увійшла до складу Римської імперії, а залишилася як незалежна територія. Подальші століття Дакія разом з мігруючими племенами була під владою Римської імперії. У період IV-X ст. суспільство об'єдналося в ранньофеодальні поселення,  саме тоді відбулося встановлення церкви і феодальної держави як інститутів.

 

До середини XIV ст. вся територія Марамурешу перебувала під владою Угорської Русі. Перші письмові свідчення про Марамуреш датуються в 1199 та 1231 роках. Свідчення стають частішими в XIV ст., а саме в 1359 році. Середньовічні фортеці Бая-Маре, Бая-Спріє і Сігету Мармацієй були збудовані поблизу завойованих поселень.


У 1526 році Марамуреш став частиною князівства Трансільванія, у 1687 році частиною імперії Габсбургів та в 1703 році приєднаний до Угорщини.

 

У 1889 році була випущена в Бая-Маре перша регіональна газета на румунській мові, яка називалася “Гутінул”. У 1896 році за підтримки місцевої влади, Сімон Холлосі заснував колонію художників, яка сприяла імпресіонізму та  живопису на пленері.


Під час Великих Національних Зборів в Алба-Юлії 1 грудня 1918 року Трансільванія, в тому числі Марамуреш, приєдналися до королівства Румунії.

 

У 1940 році Віденський диктат змусив Румунію поступитися повітом Марамуреш разом з Північною Трансільванією Австро-Угорщині. У 1944 році Румунія повернула Північну Трансільванію від Угорщини.

 

Після Другої світової війни, Румунія була комуністичною державою впродовж 50 років аж до грудня 1989 року.


 
Цей веб-портал розроблений у рамках проекту «Гармонізація розвитку туризму в сільській місцевості Карпатського регіону» за підтримки Європейського Союзу. Його зміст є предметом відповідальності Асоціації економічного розвитку Івано-Франківщини і зовсім не відображає погляду Європейського Союзу.