Івано-Франківська область

Івано-Франківщина входить до складу історичної території – Галичини, що одержала назву від давньої столиці – Галич. Інша назва краю – Прикарпаття, адже із заходу він прилягає до зелених Карпат. У різні періоди в Прикарпатті жили кельти, германці, фракійці, на початку нашої ери оселилися слов'яни. Центром краю стало місто Галич, що виникло 1 100 років тому. Від нього й цю землю стали називати Галичиною. Ще за часів Київської Русі Галичина стає західним форпостом держави, невдовзі тут утворюється окреме князівство.

У XII столітті на цій території  Івано-Франківської області утворилося Галицьке князівство. У XIII столітті землі сучасної Івано-Франківської області входили до складу Галицького князівства.

У 1199 р. князь Роман Мстиславич об'єднав Галицьке та Волинське князівства. Його син Данило значно розширив межі Галицько-Волинської держави. Але вже в XIV ст. держава занепала, і Галичина на чотириста років увійшла до складу Польського королівства. З 1772 р. Галичина перебувала у складі Австрійської імперії Габсбурґів (з 1867 р. – Австро-Угорщина). Після розпаду Австро-Угорщини Прикарпаття стає колискою українського національного руху. У 1918 р. на Галичині утворюється Західно-Українська Народна Республіка. З січня по травень 1919 р. уряд ЗУНР перебував у Станіславі, а у вересні 1919 р. Галичина була окупована польськими військами. До 1939 р. Станіслав був центром однойменного воєводства у складі Польщі. Протягом Другої cвітової війни і у наступні роки галичани зі зброєю в руках відстоювали право на існування Української держави. У 1944 р. Станіславська область переходить до складу УРСР. З 1962 р. Станіслав перейменовано на Івано-Франківськ. Івано-Франківська область утворена 4 грудня 1939 року (до 1962 року — Станіславська область).

Наприкінці XX століття, 1991 року, на політичній мапі світу в центрі Європи, відродилася незалежна держава Україна.

Повіт Марамуреш

Після того, як Дакія була завойована римлянами, територія Марамурешу не увійшла до складу Римської імперії, а залишилася як незалежна територія. Подальші століття Дакія разом з мігруючими племенами була під владою Римської імперії. У період IV-X ст. суспільство об'єдналося в ранньофеодальні поселення,  саме тоді відбулося встановлення церкви і феодальної держави як інститутів.

До середини XIV ст. вся територія Марамурешу перебувала під владою Угорської Русі. Перші письмові свідчення про Марамуреш датуються в 1199 та 1231 роках. Свідчення стають частішими в XIV ст., а саме в 1359 році. Середньовічні фортеці Бая-Маре, Бая-Спріє і Сігету Мармацієй були збудовані поблизу завойованих поселень.

У 1526 році Марамуреш став частиною князівства Трансільванія, у 1687 році частиною імперії Габсбургів та в 1703 році приєднаний до Угорщини.

У 1889 році була випущена в Бая-Маре перша регіональна газета на румунській мові, яка називалася “Гутінул”. У 1896 році за підтримки місцевої влади, Сімон Холлосі заснував колонію художників, яка сприяла імпресіонізму та  живопису на пленері.

Під час Великих Національних Зборів в Алба-Юлії 1 грудня 1918 року Трансільванія, в тому числі Марамуреш, приєдналися до королівства Румунії.

У 1940 році Віденський диктат змусив Румунію поступитися повітом Марамуреш разом з Північною Трансільванією Австро-Угорщині. У 1944 році Румунія повернула Північну Трансільванію від Угорщини.

Після Другої світової війни, Румунія була комуністичною державою впродовж 50 років аж до грудня 1989 року.