Серед страв Святої Вечері на першому місці стоїть кутя – варена пшениця з медом, маком та горіхами. Деякі дослідники народних звичаїв вважають, що кутя – це відголосок давніх братолюбних столів, які влаштовували у дні поховання мучеників за Христову віру. Пшениця як зерно щороку оживає, тому є символом вічності, а мед – це символ вічного щастя праведників у небі.

На Різдво, 7 січня, розпочинаються справжні різдвяні коляди. Гуцули відвідують своїх родичів та друзів, ходять з вертепами від села до села. Більшість людей цими днями їздять на санах з кіньми та дзвониками. Через 7 днів після Різдва, 14 січня, святкують Старий Новий Рік, 18 січня постять цілий день, 19 січня святкують Водохреща або “Йордан. Вечеряють тоді, коли з’явиться перша зірка на небі.

• Великодні звичаї на Гуцульщині. Установлене Християнською Церквою на честь воскресіння із мертвих Ісуса Христа свято Великодня на Гуцульщині відзначається багатством обрядових дій та звичаїв. 
  

• У Вербні неділю гуцули приносять з церкви освячену вербу-шутку (на Гуцульщині її називають “б’єчка''), вдаряють злегка кожного із своєї родини, примовляючи: ” Не я б’ю, б’єчка б’є – віднині за тиждень Великдень!” Освячена шутка-верба у понятті предків гуцулів володіла цілющими властивостями як така, що вітала Христа.
  

• Великий піст – це час виготовлення писанок. У кожному селі на Яремчанщині були свої майстри. Для свячення в церкві у великодній кошик чи пасківник укладали паски, писанки і крашанки, сир, масло, ковбасу, м’ясо, сіль. Обов’язкові були гірка зела (хрін) на згадку про гіркість Христових страстей, а також воскова свічка, встромлена в паску, - символ божественного світла і Христового воскресіння. Заможні газди їхали до церкви верхи на конях чи святочним возом, а бідні йшли пішки.

Івано-Франківщина – це також місце проведення хорової музики ім. Д.Січинського, конкурсу піаністів ім. Барвінського, фестивалів театрів ляльок та мистецьких пленерів. В області щорічно проходять міжнародні фольклорні фестивалі гуцулів, лемків, “Бойківська ватра”, “Різдво в Карпатах” та інші.

Також нижче наведено час та місце проведення інших основних фестивалів в Івано-Франківській області:

• Травень: Міжнародний фестиваль ковальського мистецтва “Свято ковалів”,  м. Івано-Франківськ;

• Липень: Джип-тревел, Долинський та Рожнятівський райони;

• Липень: Фестиваль екстремальних видів спорту “Мізунська Zвигода”, Долинський район;

• Липень: Міжнародний фестиваль етнічної музики та ленд-арту “Шешори”, Косівський район;

• Серпень: Міжнародний гуцульський фестиваль, почергово райони, населені етнографічною групою гуцулів;

• Вересень: Всеукраїнський фестиваль народного прикладного мистецтва “Прикарпатський вернісаж”, м. Івано-Франківськ.

Повіт Марамуреш

Повіт Марамуреш включає в себе етнографічні території, де ще збереглося автентичне народне мистецтво: землі Марамуреш, Лепуш, Кіоар та Кодру. У кожній з цих територій, всі вірування, звичаї, традиції, костюми, побутові та робочі інструменти були створені через своєрідний спосіб життя, з відмінностями одного регіону від іншого.Традиції та звичаї все ще є частиною повсякденного життя в Марамуреші. Традиційні культурні заходи, народні фестивалі та ярмарки проводяться протягом всього року за встановленим розкладом на кожний рік, залучаючи багатьох туристів. Селяни Марамурешу відзначають свої свята і традиції з великим ентузіазмом. Вони схиляють голови у молитві, насолоджуються своїми танцями і музикою та відвідують місця, де вони народилися. Традиційна їжа та напої присутні на більшості заходах та святкувань. Скуштувавши місцеві страви та напої під час одного з численних фестивалів і подій може бути захоплюючим способом спілкування з людьми та для відвідувачів ознайомитися зі способом життя села Марамуреш.